Наскільки може задрати життя? Дивно, мені подобалося жити... Ні, мені подобається жити! Але що тоді не так? Чому я відчуваю порожнечу? Дивно! можливо час забути про минуле? А можливо у мене немає минулого? Ти ж нічого про мене не знаєш! І знову дивно. Але що тоді розбивається там, ще зовсім близько у мене за спиною, з шумом і грохотом котиться донизу у чорну глибоку безодню залишаючи по собі величезні руїни - залишки минулого, мого минулого, про яке ти нічого не знав... Чому я не можу тебе покохати? Чому я не можу признатись собі, що таки кохаю тебе? Чому мені так важко сказати кохаю? Дивно! З кожним днем я відчуваю ще більшу порожнечу! Чому моя депресія триває так довго. Я думала я вилікувалася, але прийшов ти! Такий красивий, добрий... Тобі не знадобилось навіть закохувати мене в себе. Я сама добровільно потрапила в твій полон. І знову депресія!!!!!!!!!... хай її... .Я ж не можу кохати! Забув?