Vitaminochka

 


Чому нас двоє?


Ми дивимося на себе зі сторони, коли дивимося в дзеркало. Ми бачимо себе. Дехто бачить те, що хоче побачити, що очікує. Дехто відкриває щось нове, дивиться і сприймає себе по-іншому. Я ж дивлюся на неї, а вона на мене. І ми чітко розуміємо, що нас двоє, але ми є неподільні. Ми робимо одні і ті ж речі, але дивимось на них з різних точок зору; ми блукаємо одними і тими ж вулицями, але сприймаємо їх по-різному. Ми дивимося на світ одними очима, але бачимо його в різних кольорах. Ми різні. Коли я сплю, вона думає як перейняти моє життя. А коли вона проявляє себе, я думаю як її вбити. Але її можливо тільки присипити, що я і роблю. Мені вдається її контролювати, але тільки не тоді, коли я дивлюся в дзеркало. Там мої очі, там моя суть, там… вона. Там.

Открыть | Комментариев 2

Дивно!


Наскільки може задрати життя? Дивно, мені подобалося жити... Ні, мені подобається жити! Але що тоді не так? Чому я відчуваю порожнечу? Дивно! можливо час забути про минуле? А можливо у мене немає минулого? Ти ж нічого про мене не знаєш! І знову дивно. Але що тоді розбивається там, ще зовсім близько у мене за спиною, з шумом і грохотом котиться донизу у чорну глибоку безодню залишаючи по собі величезні руїни - залишки минулого, мого минулого, про яке ти нічого не знав... Чому я не можу тебе покохати? Чому я не можу признатись собі, що таки кохаю тебе? Чому мені так важко сказати кохаю? Дивно! З кожним днем я відчуваю ще більшу порожнечу! Чому моя депресія триває так довго. Я думала я вилікувалася, але прийшов ти! Такий красивий, добрий... Тобі не знадобилось навіть закохувати мене в себе. Я сама добровільно потрапила в твій полон. І знову депресія!!!!!!!!!... хай її... .Я ж не можу кохати! Забув?


Открыть | Комментариев 13

26.11.07


І тільки сьогодні справжня тиша,

І біль, біль десь у глибині серця.

Ні, ні, він десь значно ближче...

Так він тут.

І сльоза проситься назовні,

А я її не стримую.

Не стримую, бо коли вона поруч,

Я не відчуваю себе самотньою.

Мені сумно, мені дуже сумно,

Але ніхто не помітить це,

Бо лише справжній друг взмозі розпізнати

Радість від фальшу...

Але ніхто не помітить це.


Открыть | Комментариев 1

Так часто...


Так часто ми бажаємо повернути час назад. Так часто ми бажаємо повернутись в минуле.  Так часто ми бажаємо повернути миті. Так часто я бажаю повернути миті. Так часто я не помічаю час, що біжить поруч. Не ціную його красу, неповторність, і лиш згодом усвідомлюю, що він неповторний. Так, його не повторити...  Ніколи... 
Чи часто я ціную те, що маю? Ніколи. І  це правда. Я можу годинами роздумувати на теми майбутнього чи минулого, але ніколи про теперішнє. Чому так? Я не знаю. Можливо для мене не існує теперішніх цінностей, цінностей, якими можна насолоджуватися  зараз, тепер, без зайвого, без непотрібного обертання назад, у минуле. Чомусь мені здається, що воно було кращим, а ніж теперішнє. Але я не змогла оцінити своє минуле, коли воно було іще теперішнім. І чи значить це, що я колись-небудь пожалкую за теперішнім, яке на той час вже встигне стати минулим. Цілком можливо, що я не зможу раціонально використати час. Я пишу про це не тому, що це мене страшенно турбує, не через потребу самовираження чи інше. Я пишу про це, тому, бо воно так є.
Чи навчуся я колись цінувати своє теперішнє? Цікаве питання. Відповідь: МОЖЛИВО. Якщо зрозумію, для чого існую. А це не так просто. Це не так просто, як може здаватися. Я не боюсь померти. Навпаки, іноді мені здається, що ось-ось це станеться. Ні, я не думаю про самогубство, ні. Це було б безглуздо. Але я не можу сказати, що я хочу жити. Єдине, за що я боюся, це не виправдати своє існування тут.
Іноді, я помічаю речі, які були зі мною довгий час, а помічаю я їх тільки тепер. Тільки тепер приглядаюсь до них, і  помічаю, які вони чарівні чи потворні. А іноді, розумію наскільки багато людей і наскільки я — самотня. Це дивно, але тільки іноді, я розумію, що я живу, при цьому, в ці моменти, я помічаю світ, що мене оточує. Я приймаю його з усіма його погрішностями, з чарівностями митей і з різнобарвністю відчуттів. Погані і добрі, жорстокі і приємні, гіркі і солодкі миті сплітаються в єдине, і вливаються в мене, наповнюючи мою порожню душу чимось. І лише ці моменти я називаю життям...Все інше — існування.    
    МВІ
 


Открыть | Комментариев 3




Содержание страницы

Календарь
Октябрь
ПнВтСрЧтПтСбВск
  
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31

Жамевю

Жамевю- почуття заполонивше моє життя.

І неначе провал у пам'яті, я не знаю, де я була увесь цей час.

 Де я була? Серце і душа чим жили? Хто я зараз? Уже інша? ... чи та сама? Все те саме, але таке незнайоме! Хто я ?

Жамевю...

ОБОЗ.ua